Р І Ш Е Н Н Я
XXVІ міжнародної конференції
«Проблеми екології та експлуатації об’єктів енергетики»
20 – 24 вересня 2016 р., м. Одеса
20 – 24 вересня 2016 року в м. Одесі була проведена чергова ХХVІ міжнародна конференція «Проблеми екології і експлуатації об’єктів енергетики».
В конференції взяли участь керівники теплопостачальних підприємств та ТЕЦ основних великих міст України, професори, завідуючі профільними кафедрами політехнічних університетів, фахівці профільних наукових установ, в тому числі НАН України, представники українських та міжнародних виробників енергетичного обладнання, тощо.
Конференція розглянула більше 40 доповідей щодо можливостей та конкретних методів зниження газової залежності України, зокрема підприємств централізованого теплопостачання, і дійшла таких висновків:
- При формуванні енергоефективних стратегій у формі державних та регіональних програм розвитку необхідно, в першу чергу, орієнтуватися на визначеність первинної енергії (баланс копалин, місцеві ресурси, що можуть взаємозамінятись) та екологічні вимоги та стандарти, закріплені у регуляторних документах Європейського Союзу, які визначають цілі та стратегічні напрямки ЄС щодо енергозбереження та енергоефективності.
- Розробити та внести до ВР України Закон, який дозволятиме експортувати регіональні енергоресурси тільки після задоволення потреб у цих ресурсах місцевих мешканців за пільговою ціною, що не перевищує собівартості та прибутку у 10%.
Розробити та зробити обов’язковими регіональні енергобаланси. Місцевими паливами для України є не тільки деревина, а й природний газ, нафта, вугілля, торф, побутові відходи і навіть електроенергія.
- Наукова думка, думка професіоналів не почута владою та керівниками міст. Для координації технічної політики, розробки та втілення Регіональних програм зі зменшення газової залежності доцільно створити Національний науково – координаційний енергетичний центр РНБО, Кабінету Міністрів України та Національної академії наук України.
Доцільно підписати Меморандум про співпрацю з цих питань між Мінрегіонбудом та НАН України, та повернути кошти на науку у галузеві міністерства.
- Зважаючи на те, що 3% опалювальних котлів великої потужності забезпечують 70% обсягів теплопостачання в Країні, і їх ремонт в невеликих містах співставний з обсягом місцевого бюджету, вважаємо за доцільне передати їх на балансоутримання спеціальному державному підприємству (можливо, при Мінрегіонбуді), залишивши 97% котлів у комунальній власності.
- Забезпечити пріоритет національних виробників енергетичного обладнання. Це дозволить завантажити заводи, створити робочі місця. Для чого провести тендера на визначення таких підприємств-виробників.
- На цей час частка централізованого теплопостачання в Україні становить 60% і є такою, як у Латвії, Данії чи Литві. Відбувається планове знищення систем централізованого теплопостачання через нестаток коштів для їх утримання і реновації. Біля 10-15% систем вже втрачено.
Необхідно, щоб після обрання Мер міста приймав від попередника комунальне майно (протяжність комунальних тепломереж, кількість котлів тощо), і здавав наступнику, тоді Мер буде намагатися не втратити це майно у свою каденцію.
Органи місцевого самоврядування у зв’язку з обмеженим терміном дії своїх повноважень не зацікавлені у затвердженні та виконанні довгострокових програм з енергоефективності. Тому необхідно на законодавчому рівні передбачити механізм, який сприятиме розробленню та фінансуванню ефективних програм, визначенню конкретних етапів реалізації з зазначенням необхідних проміжних результатів, контролю за досягненням таких проміжних результатів та перегляду, у разі необхідності, як запланованих показників, так і самих програм.
- З метою заохочення промислових підприємств у використанні скидних енергоресурсів для теплопостачання міст, ввести штрафні санкції за знищення енергопотенціалу, придатного для теплозабезпечення мешканців у обсязі вартості природного газу, із якого можливо виробити еквівалентну кількість теплоти.
- На основі відбору пропозицій забезпечити уніфікацію типів котлів, пальників, тощо, які плануються до встановлення, потужністю до 3,15 МВт. Таких котлів експлуатується більше 70 тисяч одиниць, і відсутність уніфікації потребує великих коштів на їх утримання (запасні частини, тощо). Можливо реалізувати через управління єдиного замовника.
- Для використання біомаси доцільно в містах встановити міні ТЕЦ потужністю не менше 10 МВт (досвід Литви), і тільки в разі, якщо ще залишився ресурс палива, дозволити встановлювати опалювальні малі котли на трісці.
- Доцільно за котлами потужністю від 6 МВт і більше встановлювати утилізатори теплоти (досвід Литви). Так, встановлення за системою ЕСКО 1800 утилізаторів забезпечить економію газу біля 0,5 млрд.м3/рік і має окупитися за 2 роки.
- Для виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС розробити базові лінії викидів парникових газів для підприємств комунального господарства в рамках Директиви 2003/87ЄС та розробити першочергові заходи зі зниження викидів оксидів азоту згідно Директиви 2010/75/ЄС.
- Для забезпечення сталого розвитку теплоенергетичної галузі та недопущення кризових явищ, вважається за доцільне НКРЕКП встановити економічно обґрунтований рівень тарифів з урахуванням фактичних витрат теплопостачальних підприємств на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, централізоване опалення та гаряче водопостачання, з урахуванням фактичних втрат теплової енергії при транспортуванні, втрат води в гарячоводних системах, а також інфляційних процесів, що відбуваються в країні.
- Для успішного проходження опалювального сезону доцільно виконати на котлах великої потужності такі енергоощадні заходи :
– встановити пальники малого газу на низькому тиску (задля запобігання зупинки обладнання при падінні тиску газу в мережі; запропоновані Інститутом газу НАН України;
– встановити системи контролю кисню в газах, що відходять (для оптимізації процесу спалення при зниженні калорійності газу);
– встановити утилізатори теплоти (для підвищення/відновлення КВП (ККД) на фізично застарілих котлах).
- В Україні щорічно утворюється біля 14 млн. т твердих побутових відходів (ТПВ). Їх теплотворна здатність дорівнює 8-11 МДж/кг. Використання їх енергетичного потенціалу через впровадження ТЕЦ на ТПВ дозволить прискорити вирішення енергетичних, екологічних та соціальних проблем. Доцільно залучити інвестиції для будівництва ТЕЦ на ТПВ у всіх містах України з чисельністю населення більше 700 тис. осіб, що дозволить заощадити до 0,5 млрд.м3/рік природного газу. Строк окупності ТЕЦ на ТПВ біля 8 років.
– внести зміни до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки», змінивши пріоритет з використання ТПВ як вторинного ресурсу на утилізацію енергетичного потенціалу ТПВ та впровадження ТЕЦ на ТПВ;
– вдосконалити тарифну політику для стимулювання виробництва теплової енергії зТПВ та запобігання вивозу ТПВ на полігони та смітники, зокрема:
– дати можливість підприємствам працювати використовуючи тарифоутворення згідно Постанови КМУ від 09.07.2014р. №293 «Про стимулювання заміщення природного газу у сфері теплопостачання» та від 10.09.2014р. №453 «Про стимулювання заміщення природного газу під час виробництва теплової енергії для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів».
- Відзначаючи практичну цінність робіт, що виконуються в рамках проекту USAID МЕР, звернутися до USAID з проханням прийняти участь у фінансуванні підготовчих робіт для створення регіональних паливно-енергетичних балансів для подальшої розробки енергетичної стратегії на їх базі.
Вивчити доцільність використання в Україні міжнародного досвіду щодо організації системи бенчмаркінгу у сфері централізованого теплопостачання. Звернутися до проекту МЕР з проханням надати технічну допомогу в цьому питанні.
- Необхідно відновити видання незалежних друкованих фахових журналів, які мають висвітлювати професійну точку зору, що буде корисним для органів державного керування, теплопостачальних підприємств та компаній – виробників обладнання.