Р І Ш Е Н Н Я

XXVІ міжнародної конференції

«Проблеми екології та експлуатації об’єктів енергетики»

20 – 24 вересня 2016 р., м. Одеса

 

         20 – 24 вересня 2016 року в м. Одесі була проведена чергова ХХVІ міжнародна конференція «Проблеми екології і експлуатації об’єктів енергетики».

В конференції взяли участь керівники теплопостачальних підприємств та ТЕЦ основних великих міст України, професори, завідуючі профільними кафедрами політехнічних університетів, фахівці профільних наукових установ, в тому числі НАН України, представники українських та міжнародних виробників енергетичного обладнання, тощо.

         Конференція розглянула більше 40 доповідей щодо можливостей та конкретних методів зниження газової залежності України, зокрема підприємств централізованого теплопостачання, і дійшла таких висновків:

1. При формуванні енергоефективних стратегій у формі державних та регіональних програм розвитку необхідно, в першу чергу, орієнтуватися на визначеність первинної енергії (баланс копалин, місцеві ресурси, що можуть взаємозамінятись) та екологічні вимоги та стандарти, закріплені у регуляторних документах Європейського Союзу, які визначають цілі та стратегічні напрямки ЄС щодо енергозбереження та енергоефективності.
2. Розробити та внести до ВР України Закон, який дозволятиме експортувати регіональні енергоресурси тільки після задоволення потреб у цих ресурсах місцевих мешканців за пільговою ціною, що не перевищує собівартості та прибутку у 10%.

Розробити та зробити обов’язковими регіональні енергобаланси. Місцевими паливами для України є не тільки деревина, а й природний газ, нафта, вугілля, торф, побутові відходи і навіть електроенергія.

3. Наукова думка, думка професіоналів не почута владою та керівниками міст. Для координації технічної політики, розробки та втілення Регіональних програм зі зменшення газової залежності доцільно створити Національний науково – координаційний енергетичний центр РНБО, Кабінету Міністрів України та Національної академії наук України.

Доцільно підписати Меморандум про співпрацю з цих питань між Мінрегіонбудом та НАН України, та повернути кошти на науку у галузеві міністерства.

4. Зважаючи на те, що 3% опалювальних котлів великої потужності забезпечують 70% обсягів теплопостачання в Країні, і їх ремонт в невеликих містах співставний з обсягом місцевого бюджету, вважаємо за доцільне передати їх на балансоутримання спеціальному державному підприємству (можливо, при Мінрегіонбуді), залишивши 97% котлів у комунальній власності.
5. Забезпечити пріоритет національних виробників енергетичного обладнання. Це дозволить завантажити заводи, створити робочі місця. Для чого провести тендера на визначення таких підприємств-виробників.
6. На цей час частка централізованого теплопостачання в Україні становить 60% і є такою, як у Латвії, Данії чи Литві. Відбувається планове знищення систем централізованого теплопостачання через нестаток коштів для їх утримання і реновації. Біля 10-15% систем вже втрачено.

Необхідно, щоб після обрання Мер міста приймав від попередника комунальне майно (протяжність комунальних тепломереж, кількість котлів тощо), і здавав наступнику, тоді Мер буде намагатися не втратити це майно у свою каденцію.

Органи місцевого самоврядування у зв’язку з обмеженим терміном дії своїх повноважень не зацікавлені у затвердженні та виконанні довгострокових програм з енергоефективності. Тому необхідно на законодавчому рівні передбачити механізм, який сприятиме розробленню та фінансуванню ефективних програм, визначенню конкретних етапів реалізації з зазначенням необхідних проміжних результатів, контролю за досягненням таких проміжних результатів та перегляду, у разі необхідності, як запланованих показників, так і самих програм.

7. З метою заохочення промислових підприємств у використанні скидних енергоресурсів для теплопостачання міст, ввести штрафні санкції за знищення енергопотенціалу, придатного для теплозабезпечення мешканців у обсязі вартості природного газу, із якого можливо виробити еквівалентну кількість теплоти.
8. На основі відбору пропозицій забезпечити уніфікацію типів котлів, пальників, тощо, які плануються до встановлення, потужністю до 3,15 МВт. Таких котлів експлуатується більше 70 тисяч одиниць, і відсутність уніфікації потребує великих коштів на їх утримання (запасні частини, тощо). Можливо реалізувати через управління єдиного замовника.
9. Для використання біомаси доцільно в містах встановити міні ТЕЦ потужністю не менше 10 МВт (досвід Литви), і тільки в разі, якщо ще залишився ресурс палива, дозволити встановлювати опалювальні малі котли на трісці.
10. Доцільно за котлами потужністю від 6 МВт і більше встановлювати утилізатори теплоти (досвід Литви). Так, встановлення за системою ЕСКО 1800 утилізаторів забезпечить економію газу біля 0,5 млрд.м³/рік і має окупитися за 2 роки.
11. Для виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС розробити базові лінії викидів парникових газів для підприємств комунального господарства в рамках Директиви 2003/87ЄС та розробити першочергові заходи зі зниження викидів оксидів азоту згідно Директиви 2010/75/ЄС.
12. Для забезпечення сталого розвитку теплоенергетичної галузі та недопущення кризових явищ, вважається за доцільне НКРЕКП встановити економічно обґрунтований рівень тарифів з урахуванням фактичних витрат теплопостачальних підприємств на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, централізоване опалення та гаряче водопостачання, з урахуванням фактичних втрат теплової енергії при транспортуванні, втрат води в гарячоводних системах, а також інфляційних процесів, що відбуваються в країні.
13. Для успішного проходження опалювального сезону доцільно виконати на котлах великої потужності такі енергоощадні заходи :

– встановити пальники малого газу на низькому тиску (задля запобігання зупинки обладнання при падінні тиску газу в мережі; запропоновані Інститутом газу НАН України;

– встановити системи контролю кисню в газах, що відходять (для оптимізації процесу спалення при зниженні калорійності газу);

– встановити утилізатори теплоти (для підвищення/відновлення КВП (ККД) на фізично застарілих котлах).

14. В Україні щорічно утворюється біля 14 млн. т твердих побутових відходів (ТПВ). Їх теплотворна здатність дорівнює 8-11 МДж/кг. Використання їх енергетичного потенціалу через впровадження ТЕЦ на ТПВ дозволить прискорити вирішення енергетичних, екологічних та соціальних проблем. Доцільно залучити інвестиції для будівництва ТЕЦ на ТПВ у всіх містах України з чисельністю населення більше 700 тис. осіб, що дозволить заощадити до 0,5 млрд.м³/рік природного газу. Строк окупності ТЕЦ на ТПВ біля 8 років.

– внести зміни до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки», змінивши пріоритет з використання ТПВ як вторинного ресурсу на утилізацію енергетичного потенціалу ТПВ та впровадження ТЕЦ на ТПВ;

– вдосконалити тарифну політику для стимулювання виробництва теплової енергії зТПВ та запобігання вивозу ТПВ на полігони та смітники, зокрема:

– дати можливість підприємствам працювати використовуючи тарифоутворення згідно Постанови КМУ від 09.07.2014р. №293 «Про стимулювання заміщення природного газу у сфері теплопостачання» та від 10.09.2014р. №453 «Про стимулювання заміщення природного газу під час виробництва теплової енергії для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів».

15. Відзначаючи практичну цінність робіт, що виконуються в рамках проекту USAID МЕР, звернутися до USAID з проханням прийняти участь у фінансуванні підготовчих робіт для створення регіональних паливно-енергетичних балансів для подальшої розробки енергетичної стратегії на їх базі.

Вивчити доцільність використання в Україні міжнародного досвіду щодо організації системи бенчмаркінгу у сфері централізованого теплопостачання. Звернутися до проекту МЕР з проханням надати технічну допомогу в цьому питанні.

16. Необхідно відновити видання незалежних друкованих фахових журналів, які мають висвітлювати професійну точку зору, що буде корисним для органів державного керування, теплопостачальних підприємств та компаній – виробників обладнання.